Народжена у краї Лебединім
Дощами скроплена при яснії годині
Зігріта сонцем райдуга ясна
Постала над полями, мов весна!
У ній любов до рідної природи
У ній надія і винагорода
За все ченкання,тугу за дощами
Проміння сонця ясними очами
Так і дівчина теж чекала дива
Сім кольорів сплела у долю вміло
Сім'я, робота, друзі,господарство
Є й затишок в господі,мов у царстві!
Та головний – червоний,веселковий колір
Це дітям присвятити свою долю
Щоб запалали у багряному сердечку
Вогні любові,людяності,честі!
Я мрію стати вмілим портретистом
Адже батьки нам довіряють душі чисті
Ми ж пензликом малюємо їх долю
Гартуєм дух,життєву силу й волю!
І мрію- мій шедевр майбутнього Людина
Колись був чистим аркушем – дитина!
